Незалежно від джерела, добавки вітаміну D не покращують рівень холестерину - Медичні новини

джерела

У дослідженні 2017 року дослідники порівняли вплив дієтичного та ультрафіолетового світла (УФ) вітаміну D на рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) та тригліцеридів. Отримані дані свідчать, що незалежно від джерела, добавки вітаміну D не покращують рівень холестерину або тригліцеридів у пацієнтів з дефіцитом вітаміну D.

Хоча добавки вітаміну D виявилися корисними в лікуванні та профілактиці захворювань, пов’язаних з кістками, його корисність для інших станів оспорюється. Існує гіпотеза, що досліджене джерело вітаміну D - як дієтичний, так і що виробляється в клітинах шкіри під впливом ультрафіолетового світла типу B - може частково пояснювати невідповідність результатів різних досліджень.

Попереднє дослідження показало, що пацієнти з низьким рівнем похідного вітаміну D 25-гідроксивітаміну D - надалі 25 (ОН) D - частіше мають високий рівень ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ; “поганий холестерин”), низький рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ; “хороший холестерин”) і високий рівень тригліцеридів (тип жиру) - профіль жиру та холестерину, пов’язаний із низкою ускладнень зі здоров’ям. Дослідження також продемонстрували, що відновлення рівня 25 (OH) D за допомогою прийому перорально вітаміну D не впливає на рівень жиру та холестерину. У дослідженні 2017 року, опублікованому в Американському журналі клінічного харчування, дослідники порівняли вплив пероральних добавок вітаміну D та впливу УФВ на рівень жирів і холестерину в крові. Для дослідження були залучені дорослі пацієнти 70 років і молодші з рівнем 25 (OH) D нижче 20 нг/мл. Період дослідження тривав 6 місяців. Суб'єктам було призначено отримувати або оральний вітамін D3 (OVD), або піддаватися дії УФВ. Рівні 25 (OH) D перевіряли щомісяця для обох груп. Група OVD отримувала 8-тижневий запас - сорок 10 000 МО капсул вітаміну D3 - і їй було наказано приймати п’ять капсул один раз на тиждень.

Через 8 тижнів, якщо рівень 25 (ОН) D все ще був нижче 35 нг/мл, учасникам давали додатковий 1-тижневий запас перед кожним 25 (ОН) D обстеженням. Група UVB піддавалась впливу UVB при 305-3015 нм по всьому тілу, за винятком того, що було покрито нижньою білизною та забезпеченими окулярами та масками. Учасники були піддані впливу УФВ протягом різного часу відповідно до їх типу шкіри Фіцпатріка, від легко горілого типу I до ніколи не обпаленого типу VI шкіри. Ті, хто має типи I та II, спочатку були випромінені протягом 45 секунд, ті з типами III та IV - спочатку протягом 60 секунд, а ті, що мають типи V та VI - спочатку протягом 75 секунд. Подальший час експозиції збільшувались на 10% для кожного суб'єкта, як було допустимо, протягом максимум 4,5 хвилин. В середньому суб’єкти UVB піддавались впливу двічі на тиждень протягом 8 тижнів. Тим, у кого рівень (OH) D все ще залишався нижче 35 нг/мл через 8 тижнів, проводили додаткові 4 сеанси UVB перед кожним оглядом. Ефект лікування оцінювали щодо зміни рівня жирів, ЛПВЩ та холестерину ЛПНЩ, загального холестерину та активності генів, пов'язаних з вітаміном D. Всім учасникам була надана можливість пройти біопсію шкіри, з якою погодились 9 суб'єктів, що приймають вітамін D, та 7 суб'єктів UVB.

Загалом до дослідження було залучено 148 суб’єктів. З 73, призначених для прийому всередину вітаміну D, 60 завершили принаймні 8 тижнів терапії, а з 75, призначених для групи UVB, 58 закінчили щонайменше 8 тижнів терапії. На момент призначення пацієнти в групі OVD були в середньому на 5,5 років старшими, ніж у групі UVB, мали нижчий рівень жирів і частіше мали тип V або VI типу шкіри Фіцпатріка. У пацієнтів з УФВ частіше спостерігався тип шкіри Фіцпатріка III або IV типу. Через 8 тижнів середні рівні 25 (OH) D зросли на 33 нг/мл у групі OVD та на 14 нг/мл у групі UVB, при цьому 92% у групі OVD та 98% у групі UVB вимагали додаткового лікування після . Зміни рівня ЛПВЩ, ЛПНЩ та загального рівня холестерину не були значущими ні для групи, ні між групами. Загалом, активність генів, пов’язаних з вітаміном D, була однаковою для обох груп, хоча виявлено, що активність інтерферону-альфа та інтерферону-гамма значно підвищена в групі OVD, але знижена в групі UVB як у зразках крові, так і в результаті біопсії шкіри.

Шлунково-кишковий дистрес (10% у групі OVD та 3% у групі UVB) та запор (7% OVD, 2% UVB) були найпоширенішими побічними ефектами. Крім того, у 14% пацієнтів із УФВ порівняно з 2% у пацієнтів з ОВД спостерігалося загальне подразнення шкіри, а у 21% порівняно з 0% у групі ОВД спостерігались побічні явища, пов'язані з шкірними висипаннями або почервонінням.

Загалом, результати дослідження показують, що незалежно від джерела добавки вітаміну D не покращують холестериновий та жировий профіль пацієнтів з дефіцитом вітаміну D. Однак дієтичний та ультрафіолетовий вітамін D, схоже, по-різному впливає на гени, пов'язані з інтерферонами альфа та гамма, які відіграють роль в імунній функції. Оскільки під час випробування дієти та перебування на сонці пацієнтів не контролювались, не можна враховувати внесок щоденних джерел вітаміну D у спостережувані ефекти. Окрім того, оскільки в дослідженні не було груп плацебо, потенційна користь перорального або ультрафіолетового випромінювання вітаміну D у порівнянні з відсутністю лікування невідома. Дуже висока частка пацієнтів в обох групах потребувала додаткового лікування через 8 тижнів за встановленими схемами, і, таким чином, майбутні дослідження можуть отримати користь від більш тривалого лікування та частіших пероральних дозувань (оскільки частіший вплив UVB може збільшити ризик раку шкіри).