Метаболізм етанолу та ліпідів Американський журнал клінічного харчування Oxford Academic
Лоуренс Файнман, Чарльз Лібер, Обмін етанолу та ліпідів, Американський журнал клінічного харчування, том 70, випуск 5, листопад 1999, сторінки 791–792, https://doi.org/10.1093/ajcn/70.5.791
Давно відомо, що патогенез алкогольної жирної печінки та алкогольної гіперліпідемії обумовлений головним чином комбінацією зниженого окислення жирних кислот у мітохондріях та посиленим синтезом гліцероліпідів (5). Кількісні дані Сілера та ін. Є послідовними та підтверджують загальноприйняту точку зору на патогенез. Відомо багато подробиць цих подій. Збільшення співвідношення NADH до NAD сприяє перетворенню дигідроксиацетонфосфату в гліцерол-3-фосфат та гліцероліпіди. Інші фактори, що походять від вживання алкоголю, сприяють зменшенню окислення жирних кислот мітохондріями печінки, включаючи порушене β-окислення жирних кислот та меншу доступність NAD, що зменшує активність циклу лимонної кислоти. Обидва ці процеси також зменшуються внаслідок хронічного споживання етанолу, що ілюструє проблему екстраполяції результатів з гострих парадигм на хронічні ситуації.
Білок, що зв’язує жирні кислоти з печінкою, збільшується за рахунок споживання етанолу. Цей білок стимулює ферменти, що синтезують триацилгліцерол, у тому числі діацилгліцерол O-ацилтрансферазу. Підвищення активності діацилгліцерину O-ацилтрансферази є ранньою подією (9), тоді як збільшення білка, що зв’язує жирні кислоти, зникає із прогресуванням пошкодження печінки. Це тема цікавої різниці між статями. Як було розглянуто в інших роботах (5), хронічне вживання алкоголю підвищує окислення n жирних кислот у чоловіків ефективніше, ніж у жінок, пояснюючи більшу відповідне накопичення нестерифікованих жирних кислот у жінок. Це також пов'язано з набагато меншим, спричиненим етанолом, збільшенням білка, що зв'язує цитозольну жирну кислоту, та мікросомальною етерифікацією у жінок, ніж у чоловіків.
Важливим є також взаємодія між етанолом та фосфоліпідами, про що свідчить той факт, що полієнолфосфатидилхолін, суміш фосфоліпідів, що містить ненасичені жирні кислоти (переважно дилінолеоїлфосфатидилхолін), запобігає фіброзу та цирозу у павуків, що харчуються етанолом (10). Ця сполука проходить великі випробування у хворих на алкоголізм.
Вживання алкоголю посідає друге місце після цукрового діабету як причини гіперліпідемії серед населення. Близько 25% госпіталізованих алкоголіків мають концентрацію триацилгліцерину в крові натще вище норми (2 ммоль/л), а 17% мають концентрацію> 3 ммоль/л. Гіпертригліцеридемія спостерігається здебільшого у пацієнтів із жировою печінкою та рідко у пацієнтів з цирозом. Пацієнти з цирозом мають меншу здатність виробляти ліпіди в крові, ніж суб'єкти без пошкодження печінки, які експериментально зазнають дієти та алкоголю. Знову ж таки, експериментальні парадигми, що стосуються здорових пацієнтів, не можуть бути екстрапольовані безпосередньо на хвору популяцію.